Свято Сказинецької громади

Сказинецька громада відзначила День громади та Івана Купала. Яскраво, пісенно та по-родинному затишно пройшло дійство біля річки у лісовому масиві. Тут зібралися усі, хто любить і шанує рідне село. А це – жителі трьох населених пунктів, які об’єднує сільська рада – Сказинці, Воєвідченці та Коштуля.

З’їхалися гості із сусідніх сіл Яруги, Карпівки, Івонівки, Бронниці, Слідів, Коневи, які презентували народні світлиці, прикрашені українськими рушниками та наповненні щедрими наїдками. На великих гойдалках веселилася дітвора, юнки, вбрані у вишиті сорочки, прикрашали свої голівки віночками із польових квітів, у центрі галявини чекали своєї черги облаштовані верба та вогнище – головні атрибути купальського свята. Ось уже й глядачі зайняли свої місця в імпровізованій залі на свіжому повітрі. Усе настільки було добре, щиро та святково, що навіть невеличкий дощик не змарнував позитивного настрою.

З пахучими короваями зустрічали шанованих гостей - голову районної ради Володимира Сіранта і заступника голови райдержадміністрації Михайла Гоцуляка. У святкуванні взяла участь начальник сектору культури та туризму Лариса Хухлей.

Народне дійство було присвячено місцевим жителям, які своєю працею, натхненням і любов’ю до рідного краю завоювали шану та повагу. Ведучі Ганна Мержиєвська та Микола Власик вітали вихідців із Сказинецької громади, видатних і талановитих людей – професора Леоніда Власика, декана факультету Подільського університету Петра Таборчака, доктора геологічних наук Михайла Орлюка, декана факультету Подільського університету Анатолія Глущака, заслуженого працівника культури і творчості, директора Могилів-Подільського музею етнографії та народного мистецтва імені Марії Руденко Марію Гоцуляк.

Щирі вітання висловила голова Сказинецької сільської ради Світлана Власик, яка подякувала усім, хто відгукнувся відсвяткувати День громади у спільному колі, побажала гарного відпочинку та позитивних емоцій. 

Села Воєводчинці та Сказинці згадуються в історичних документах 15 століття. Тут проживали трудолюбиві селяни, які займалися переважно землеробством. Є згадки про перші дерев’яні церкви, на місці яких згодом зводилися кам’яні. Діяли церковно-приходські школи. Населені пункти розділяє річечка Дирло, а лісові масиви та круті схили створюють неймовірно мальовничі краєвиди.

 Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам'ять загиблих на сході України.

Яскравою прикметою місцевої громади є довгожителі. Їм особлива шана і слова вітань. Євдокія Ігнатівна Козлан народилася 1917 року. 25 липня Євдокія Гнатівна зустрічатиме своє століття. Почала працювати з 14 років у рільничій бригаді. Пізніше у дитячому садку. Багато випускників дитсадка пам’ятають смачні борщі та вареники, які готувала Євдокія Ігнатівна, працюючи поваром. Разом з чоловіком Карпом Гнатовичем виростили трьох доньок. А сьогодні мають 4 онуків, вісім правнуків, два праправнуки. 

Когорту поважних односельців поповнюють довгожительки, яким виповнилося 90 і більше років. А серед них - Ганна Іванівна Андрущак,Ганна Василівна Кулівар, Ганна Макарівна Баєк, Анастасія Пилипівна Корсовська, Марія Матвіївна Паланичко. А ось Марія Максимівна Тодорчук вже відсвяткувала свої 95 років. Петро Михайлович Білоус – найстарший житель села Коштуля. Йому виповнилося 88 років. Особливі слова звучали на адресу люблячого подружжя Орисюків. Микола Олександрович і Ганна Іванівна 11 червня цього року відсвяткували золоте весілля. А Джурмій Степан Якович і Ганна Іванівна своїх 50 років подружнього життя зустрічатимуть через місяць, 7 серпня.

Радував своєю творчістю односельців колишній вчитель музики, малювання Сказинецької та Озаринецької шкіл Василь Семенович Іванов. Певний час керував художньою  майстернею в Могилеві-Подільському. Незважаючи на поважний вік, Василь Семенович бере активну участь в житті громади, плідно працює у галузі живопису та іконопису. Його пейзажі прикрашають Будинок народної творчості та музей етнографії та народного мистецтва імені Марії Руденко. Персональна виставка талановитого художника відбулась в обласному центрі народної творчості та краєзнавчому музеї. А ще Василь Семенович пише вірші та музику до них, співпрацює з іншими авторами. Ось і в День громади самодіяльний музикант забезпечував музичний супровід багатьох пісень, які виконували фольклорні колективи. А одну із своїх гуморесок автор прочитав із притаманним йому запалом.

У пошані громади Михайло Федорович Кулівар - народний умілець, «майстер на всі руки». Все, що можливо в господарстві, він зробити сам. Працював на різних роботах, завідував млином, який  реконструював своїми руками. У зрілому віці  відновлював з молоддю новорічно-різдвяні традиції, брав активну участь у відновленні місцевої церкви. Вироби з дерева, зроблені руками Михайла Федоровича, прикрашають оселі багатьох односельців.

Оплесками зустрічали досвідчених механізаторів Головенка Івана Лукіча та Олійника Володимира Михайловича, які за свою працю заслужили по Ордену трудового Червоного прапора ІІІ ступеня. Теплі усмішки дісталися наймолодшим жителям Сашко Чоботар, Максимко Заболотний, Ангелінка Боднар, які народилися у 2017 році.

Від виконкому сільської ради шановані односельці були відзначені подарунками. Кожного радо вітала сільський голова Світлана Власик. А народний колектив «Діброва» та ансамбль «Вербиченька» присвятили їм свої музичні виступи. Народно-пісенні переливи обох колективів створювали атмосферу добра, любові та веселого настрою.   

Далі свої музичні привітання адресували місцевій громаді фольклорні ансамблі, які приїхали з Бронниці, Івонівки, Слідів, Коневи та інших сіл. Свою естафету перейняло свято Івана Купала. Традиційно дівчата пускали на воду віночки, сплетені з польових квітів. У народі вважалося, що напрямок, у який попливе віночок, покаже, звідки прийде суджений дівчини.

Іншим атрибутом свята було стрибання через багаття. Цю яскраву перешкоду наважувалися брати лише молодь - хлопці та дівчата. У давні часи купальське вогнище перестрибували парами закохані – вважалося, що це допоможе прожити разом довге життя. Але гості свята цього вечора залюбки стрибали й поодинці – мовляв, для того, хто перестрибне багаття, наступний рік буде дуже вдалий.

Свято Сказинецької громади, що вдало переплелося з купальським дійством, принесло масу задоволення і позитивного настрою. Так і має бути у колі доброзичливих, гостинних і талановитих людей.

Людмила Колесник